Хто не зна, в мене вдома живе троє котів. Фукля, Фаня і Ксюха.
Насправді, в мене таке враження шо в мене живе три вершники Апокаліпсису. Чума, Війна і Голод. Одна весь час болєзна, друга жєре як востаннє в житті і третя ненавидить і зневажає всіх, окрім себе. І я дуже боюсь шоб, божізбав, не з’явився четвертий. Бо тоді всьо. Кердєц.
Чума, тобто Фукля, завжди якась чахоточна і доходяжна. В неї як не глисти, так соплі, як не соплі так понос і золотуха. А іноді все одночасно. Навіть наш ветеринар дав їй підпільну кликуху Термінатор. Бо він вже третій рік як прогнозує, шо вона от-от здохне. А вона така:» Х*р тобі на воротнік, а не Асталавіста, бейбі!»
Якось повезла її на обстеження, знайшли пухлину. Вирізали. Здали на аналіз. Результат невтішний. З сумними очима ветеринар повідомив, шо Фукольці залишилось місяці три від сили, може менше. Ревіла я голосно і невтішно на всю хату як олениха навесні. Пройшло три місяці. Потім ще три. Рік. Ще один. Ще. Шось не здихається.
— Ви знаєте, — кажу ветеринару, — дєлать ставки то не Ваше! Або Фукля блєфує, або в нас Роял-Флеш. Виграла начебто я, а заплатить за прийом все одно прийшлось.
Недавно запросили педіатра до дитини і звичайно вона така відразу :»Ой, яка вона у вас хороша, утютю. Як підросла, як погарнішала!»
Ні, це не про дитину. Це про Фаню. Питає:
— Шо за порода, мабуть дорога? Така вона у вас розкішна. Де купували?
— На мусорці, — кажу, -лівий бачок за поворотом.
Хоча, дивлячись на Фаню, думаю, шо то була сама елітна мусорка на районі. Інститут благородних котіц. Випусниця 2015 року з відзнакою та червоним дипломом. Їх там, на мусорці, мабуть з народження тренували виробляти такий погляд, яким тебе може обдарувати хіба шо ще продавчиня в дуже елітному бутіку. Коли ти в кедах і рваних джинсах заходиш в ТРЦ, а вона вечірні сукні толкає по розпродажі. Так от, в тому погляді тобі вже і порахували середню місячну зарплату і дієту порадили, і чоловіка змінити запропонували. І стає зрозуміло, шо тільки по волі рокового случая і злой судьбінушки вона мусить ото терпіти тебе. За шо ти їй вже должен як за трикімнатну квартиру з процентами банку в іпотеку. І краще платить. А то коллєкторів наведе і оком не моргне. Хоча, в іншому гріх жалітися — диплом.
Про третю коротко. От якшо ви бачили фільм «Челюсті» — то це про Ксюху. Вдень її ніде не видно, але варто побаламутить воду, тобто пошарудіть мискою, як хіщнік вже тут. Взагалі Ксю дуже лагідна та боязлива кішечка. Але це поки не тре шось капать в ніс чи давать пігулку. Вона з тих про кого кажуть» Бий своїх шоб чужі боялись». Вона єдина кішка, яка погнула у ветклініці залізні пруття, та зламала оба ікла. Об ветеринара. І це та, шо вдома від чиху обісралась і в агонії страху несла по сходах нагору каведлик на пухнастій дупі. Навялять мамкі за глистогонку, як два пальця… А коли сантехнік зайшов у хату я ше два дні шукала де ото вона там сидить. Бо їжа жереться, а кота нема. Містіка та й годі.
Короче, тваринки — то щастя! Мабуть, тре все ж четвертого завести.
Трекбэки/Пингбэки